Воїни ато нашого села Чернелівка

Лащук

Микола Володимирович

      Народився 14 грудня 1993 року в селі Чернелівка. Дитячі та юнацькі роки пройшли у рідному селі.  У 2009 році після закінчення 9 класів Чернеліської ЗОШ І – ІІІ ст. Микола вступив до Кам’янець-Подільського  сільськогосподарського коледжу. У 2013 році закінчив навчання і здобув  спеціальність «механіка».

      Восени  2013 року був призваний на строкову службу і 16 листопада прийняв присягу на вірність  Батьківщини. Служба  проходила у Кам’янець - Подільському пантонно-мостовому  батальйоні.

      6 березня 2014 року після закінчення строкової служби підписав контракт на військову службу. А  21 червня був відправлений у зону АТО із батальйоном пантонно-мостових переправ з метою прокладання тимчасових мостів, що були розбиті терористами під час боїв. Довелося прокладати м

ости, рихтувати дороги, наводити переправи у важкодоступних місцях, щоб пройшла бойова техніка та бойові підрозділи наших  Збройних Сил біля населених пунктів – Дебальцево, Гранітне, Словянск, Кутельніково.

      Виконуючи військовий наказ поблизу с. Гранітне, 21 серпня 2014 року Микола попав під обстріл противника з установок «Град» і був важкопораненим осколками. Спочатку був доставлений у Дніпропетровський військовий госпіталь, де була надана перша медична допомога, а через тиждень відправили у Рівненський госпіталь доліковуватися.  Реабілітацію проходив у м. Хмельницькому. Після лікування знову повертається у свій пантонно-мостовий батальйон м. Кам’янець - Подільського для продовження служби. За мужність проявлених під час бойових дій нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На даний час несе службу у своїй військовій частині і готується знову до захисту рідної  України.

Дерев’янчук Валерій Петрович

Народився 9 вересня 1989роцівселі Чернелівка.  У рідному селі пройшли його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення Чернелівської ЗОШ І – ІІІ  ст. у 2006 році вступив до Хмельницької Міжрегіональної академії управління персоналом. Навчаючись в академії на останньому курсі Валерій вирішує ще здобути військову освіту. Юнак вступає на військову кафедру Хмельницької  Національної Академії Прикордонної Служби Збройних Сил України.

    Після закінчення навчального закладу і отримання вищої освіти Валерій, не вагаючись іде служити у Збройні Сили України за контрактом.

       28 травня прийняв присягу на вірність Україні у місті Яворів Львівської області у 24 окремій механізованій бригаді на посаді командира взводу.

      У червні 2014 року у складі військової частини брав активну участь в АТО по охороні східних кордонів нашої держави. Перший свій бій із терористами Валерій  прийняв під населеним пунктом – Амбросівка, де ворог безпощадно атакував з установок «Град», мінометів, артилерії, кулеметів. Вперше у житті було дуже страшно, але молодий офіцер пам’ятав, що позаду його дім, родина, ненька Україна.  Наступні бої проходили під населеними пунктами  - Дяково, Зеленнопілля, Бірюково, КПП Довжанське. Ротація 24-ї окремої механізованої бригади відбувалася у серпні місяці 2014 року. Після виходу із боїв, Валерій поправляє своє здоров’я у Хмельницькому військовому госпіталі.

     Побував молодий офіцер у короткостроковій відпустці у рідному селі Чернелівка.

    У січні  2014 року хлопець у складі своєї 24-ї окремої механізованої бригади знову іде виконувати свій обов’язок у зоні АТО. Будували бліндажі в  Артемівському напрямку . Тримали оборону біля м. Дебальцево, де проходили страшні бої. Згодом його бригада потрапила в оточення.  Довгий час Валерій не виходив на зв'язок з рідними. На жаль, не всі його побратими вийшли з оточення, так, як Валерій. 19 квітня Валерій повернувся додому.

    У кожному з боїв був попереду своїх побратимів, проявляв мужність у захисті кордонів нашої Вітчизни. У липні  2015 року  Валерій отримав звання старший лейтенант.

     На даний час несе службу у своїй частині м. Яворів, де готується до нового бойового завдання в АТО.